ФРАНКО ХРЕСНИМ БАТЬКОМ: знахідка з Криворівні

© Назар ФЕДОРАК%d1%84%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%b0%d0%ba

Кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка
Львівського національного університету імені Івана Франка

Історія, повновладна господиня і хранителька білих (а також й іншобарвних) плям, час від часу, немовби жартома, несподівано й “сама від себе” розкриває якусь частинку своїх неохопних прихованих “експозицій”. І тоді саму її, себто історію, доводиться дописувати і переписувати під її ж таки, здається, злегка лукавим примруженим поглядом.

…За новітнім, породженим знахідкою 2011 року, апокрифом мешканців села Криворівні Верховинського району Івано-Франківської области – тієї самої Криворівні, яка здобулася на пишний титул “українських Атен” (за відомим висловом Володимира Гнатюка) і яка була вельми люба Іванові Франку, – десь у жовтні 1944 року тодішній місцевий парох Лука Дзьоба, ставши свідком того, як через село провезли вісім солдатських трун, із яких іще скрапувала кров, остаточно прийняв рішення. І, коли дуже швидко опісля село зайняли червоні війська, знов “обдарувавши” гуцулів радянською владою та ідеологією войовничого атеїзму, Криворівня виявила, що у вирі воєнних жахіть із місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці безслідно зникли всі церковні книги. Невдовзі після того перебрався з Криворівні до ще більш високогірного Бистреця отець Дзьоба, про якого подейкували, а зараз майже безапеляційно стверджують, що був він капеланом ОУН-УПА [3; 4].

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні. Сучасне фото

Наскільки глибоко цікавились історією зниклих книг, а водночас і самого отця Луки Дзьоби нібито всезнайні радянські “органи”, не відомо, та це, зрештою, наразі й не важливо. Бо влітку 2011 року, готуючись до 350-літнього ювілею згаданого храму Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні, місцеві майстри, котрі перекривали дах центрального купола церкви, натрапили на справжній скарб – дбайливо складені в мішках і майже не пошкоджені ні негодою, ні часом, ні шкідниками ті самі “зниклі” 19 парафіяльних книг. За свідоцтвом кандидата фізико-математичних наук, старшого наукового співробітника відділення “Філія Гуцульщина” ННДІУВІ (смт. Верховина) Івана Зеленчука, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника відділення “Філія Гуцульщина” ННДІУВІ Ярослава Зеленчука, наукового співробітника відділення “Філія Гуцульщина” ННДІУВІ Оксани Рибарук і нинішнього настоятеля Криворівнянської церкви Різдва Пресвятої Богородиці Івана Рибарука, “після детального перегляду було виявлено, що метричні записи зроблені 12-ма місцевими священиками протягом 235-ти років – від 1775 р. до 1944 р. Записи у метричних книгах виконали тогочасні криворівнянські священики Григорій Кропивницький, Петро Павлович, Михайло Волянський, Андрій Бурачинський, Еміліан Головацький, Йосиф Бурачинський, Олексій Волянський, Юліан Гранківський, Михайло Березюк, Степан Гунчак, Іван Амброзяк і Лука Дзьоба” [2, с. 242]. Можна лишень уявити, що за дивом і знаком Божої ласки стала для сучасних криворівнянців така несподівана знахідка, яка майже достоту впала їм на голови з неба! До “новообретенних” книг почалось (і триває й досі) паломництво людей, спраглих дізнатися про походження своїх родин, про матримоніяльні факти, які сягають іще XVIII ст…

Проте, як виявилося, церковні книги Криворівні здатні здивувати не лише мешканців одного гуцульського села. Наприкінці літа 2012 року – з доброї волі та дозволу вже згаданого пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці Івана Рибарука та сільського голови Криворівні Василя Зеленчука – нам із дружиною випала щаслива нагода не лише погортати, а і, нехай у “польових умовах”, трохи повивчати з десяток отих таємно “загублених” і чудесно “знайдених” парафіяльних книг. Провадили їх священики, чий повний перелік наведено вище, письмо – переважно латинське (часом ґотичним шрифтом), але періодично й кириличне. Напевно, ці графічні зміни, які з’являлись у книгах зазвичай після спеціяльних позначок про візитації-перевірки певних державних і церковних достойників різних влад і режимів, пережитих гуцулами, можуть стати вдячним матеріялом для дослідників, зокрема, діяльности Греко-Католицької Церкви на Станіславівщині під орудою тих чи тих єпископів.

%d0%b2%d0%be%d0%bb%d1%8f%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b91

О. Олекса Волянський, парох с. Криворівні, приятель Івана Франка

В одній із книг є розлогий запис про шлюб 27-літнього Якова Головацького зі 16-літньою Марією Бурачинською, донькою криворівнянського пароха Андрія Бурачинського (у травні 1841 року). В іншій – власноручне свідоцтво-автограф із нагоди візитації (в червні 1900 року) тодішнього Станіславівського єпископа, а незабаром Галицького митрополита Андрея Шептицького. Немає сумніву, що церковно-парафіяльні книги села Криворівні забезпечать іще не одну історичну знахідку, хай, і не таку очевидну, як щойно згадані.

Проте стосовно хресного батьківства Івана Франка, до якого час уже нарешті й перейти, то тут запис отця Олексія Волянського в одній зі знайдених книг, а також виразний кириличний автограф самого І.Франка (“Др. Іван Франко з Львова”) поруч – у графі “Хресні батьки” – є такими промовистими, що ледве чи потребують доведення їхньої автентичности.

15146829_10211275776394039_2059831574_o

Автограф Івана Франка у записі про хрещення з метричної книги Церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні

І тут – хоч не хоч – доводиться поправляти авторитетного франкознавця Романа Горака, який у 2001 році в публікації з промовистою назвою “Єдиний раз хресним батьком…” чомусь, без жодних пояснень, категорично стверджував стосовно І.Франка, власне, те, що і промовляє назва тієї статті [1, с. 191].

Р.Горак описав “83 запис у метричній книзі новонароджених церкви Успення Пресвятої Діви Марії у Львові.., який сповіщає, що 25 грудня 1901 року народився, а 28 квітня 1902 року був охрещений іменем Стефана син доктора Володимира Гнатюка, секретаря Наукового Товариства ім. Т.Шевченка… Хресним батьком новонародженого Стефана був Іван Франко, який у належній графі поставив свій підпис, а на запитання метрики про соціальний стан відповів – літератор” [1, с. 191-192]. На жаль, у червні 1902 року немовля померло, а І.Франко з родиною, за подальшою розповіддю Р.Горака, “у половині липня того ж року виїхав до Криворівні” [1, с. 192].

І от, як виявилося, саме в липні того-таки 1902 року Іван Франко в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівні “тримав до хресту” новонародженого Василя, сина місцевих мешканців Луки та Юлії Кропивницьких, а хресною матір’ю дитини у книзі вказано Марію Мітчук. Цікаво, що те літо 1902 року було першим у черзі надалі реґулярних Франкових літувань у гуцульських “українських Атенах”.

За версією Р.Горака, Франки “зупинились у отця Олекси Волянського, пароха села. Через дружин Олекса Волянський та Володимир Гнатюк були шваграми. Обидві жінки походили з роду Бурачинських (тобто з того самого, що й Андрій та Йосиф Бурачинські – парохи Криворівні незадовго до О.Волянського. – Н.Ф.). За свою родину мали право вважати і Якова Головацького, дружина якого також була з Бурачинських (про факт цього вінчання, зафіксованого в одній із віднайдених у 2011 році церковно-парафіяльних книг, уже було згадано вище. – Н.Ф.)” [1, с. 192].

Проте сучасні гуцульські дослідники щодо місця мешкання родини Франків у Криворівні пишуть дещо інше: “У селі Криворівня на присілку Заріччя у хаті Проця Мітчука протягом 1902-1907 років проживала сім’я І.Франка” [2, с. 243]. Відтак, імовірно, що згадана в метриці Марія Мітчук саме й належала до родини перших Франкових криворівнянських господарів – можливо, навіть була господинею хати… Отакі хитросплетіння, які ще потребують додаткових студій.

p1010804

Панорама Криворівні. Сучасне фото

Зрештою, справа з’ясування родинних стосунків криворівнянців, а також товаришування тих чи тих мешканців села з Іваном Франком зі знайденням церковно-парафіяльних книг зараз лише набуває нового розмаху та, можливо, обіцяє ще не одне цікаве відкриття. Наразі лише публікуємо світлину з Франковим підписом із однієї з цих книг, аби вагомо підтвердити: принаймні двічі, але таки не єдиний раз!


  1. Горак Р. Єдиний раз хресним батьком // Українське літературознавство. Збірник наукових праць. – Львів. – 2011. – Вип. 64. – С. 191-193.

  2. Зеленчук І., Зеленчук Я., Рибарук О., Рибарук І. Історична знахідка на Гуцульщині: метричні книги Криворівнянської церкви Різдва Пресвятої Богородиці // Українознавство. – К.: Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії, 2012. – Ч. 2 (43). – С. 242-245.
  3. Історія… під куполом // Урядовий кур’єр. – 12 січня 2012 року. – Ел. режим доступу: http://ukurier.gov.ua/uk/news/u-hrami-sela-krivorivnya-na-ivano-frankivshini-zna/
  4. Пісконог О. Стародавні книжки знайшли під дахом церкви // Газета по-українськи. – 20 січня 2012 року. – Ел. режим доступу: http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_starodavni-knizhki-znajshli-pid-dahom-cerkvi/418909
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s