КИЇВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ АННИ ФРАНКО

© Наталя ТИХОЛОЗ

У родині Івана Франка завжди особливо шанували Великдень….

На Великдень усією сім’єю йшли до церкви. Тоді можна було наживо побачити, як Іван Франко стояв на крилосі і співав разом з усіма «Христос Воскрес!», а його дружина неподалік тримала «величезну воскову свічку». Особливо незабутні були великодні фестини у селі. «Ми виводили під церквою гагілки, хлопці стріляли з моздірів, мальовничі одяги, запах весни, повно гамору, сміху, радости!»[1], – ностальгійно писала згодом у своїх мемуарах Анна Франко-Ключко, єдина донька письменника.

Після гомону церковних дзвонів і лункого «Христос Воскрес!», уся родина збиралася за Великоднім столом. Спершу розділювали між усіма свячені яйця і під вітально-радісні вигуки «Христос Воскрес!» розпочинали святковий сніданок.

Окрім обовʼязкових яєць і паски, на великодньому столі у Франків були різні наїдки. Бо у родині було прийнято ладитися на свята – наварювати і напікати. Ольга Франко готувала на Великдень пироги з мʼясною або мішаною (мʼясо з січеними яйцями) начинкою, печиво зі своїми фірмовими конфітурами, пекла медянички. Як свідчила донька Анна, «мама вміла так смачно все приготовити»[2], напікаючи і наварюючи в кухні перед святами.

Очевидно, що оту традицію та й уміння готувати святкові страви Ольга Франко винесла зі своєї родини. У рідних сестер Ольги Федорівни – Антоніни Трегубової та Олександри Ігнатович – завжди було смачно «напечено й наварено». І про це свідчить прекрасний мемуарний нарис Анни Франко «Найкращий Великдень», який ми сьогодні пропонуємо до уваги читачів сайту ФРАНКО:НАЖИВО .

Той Великдень (очевидно, 1915 року) Анна Франко провела у маминих сестер у Києві – у родинах Олександри (Сані) Ігнатович та Антоніни Трегубової. І саме цей Великдень став для неї незабутнім… Мешкаючи уже в далекій Канаді, вона з приємністю згадувала, як дружньо всі готувалися до свята: тітка Саня, гортаючи товсту куховарську книгу Малаховець, підбирала рецепти; дядько Віктор Ігнатович, директор банку, підперезавшись фартухом, наставляв на столі кришталеві графини і смакував та домішував для святкового столу «наливки, настоянки й запіканки»; весела кухарка місила тісто; а вона, Анна Франко, викроювала медянички, розкладала тісто на мазурки, терла крем, молола горіхи і мигдаль. У коморі «столи й полиці заставлені різного роду м’ясивом. Пахнуть готові вже шинки й ковбаси. На осібному столі розпечатані домашні маренати й різні закуски, риби, ікра. <…> Святочне печиво теж готове. Це високі баби на 60 жовтків, пундики й мазурки».

Кулінарні спомини Великодня нероздільно супроводжував приємний аромат «печива і мʼясив», а ще – весняних квітів, які у родині Франків ставили на великодній стіл поруч зі святковими стравами. Так робила Ольга Франко. Так було заведено у сімʼях Трегубових та Ігнатовичів. Цю традицію перейняла від матері і Анна…

Усе пахло весною і ВЕЛИКОДНЕМ…

IMG_0516

Анна Франко-Ключко

НАЙКРАЩИЙ ВЕЛИКДЕНЬ

…У кожної людини є таке свято. Ясний день, осяяний спогадами молодечої радости та гомоном Великодніх дзвонів.

КиївІ в мене він був. Та не з дитячими роками повʼязаний, що мали інші світлі моменти й радості. А радше з побутом в Києві у моєї тітки Сані Ігнатович.

Київський Великдень! Як сьогодні бачу оте мешкання моїх дядьків, у якому я гостювала. Свята вже близько і тітка в задумі переглядає грубу книжку. Це куховарська книжка Малаховець, джерело досвіду тодішніх українських господинь.

2

Олександра Хоружинська-Ігнатович (рідна сестра Ольги Франко, матері Анни) з чоловіком Віктором Ігнатовичем

А дядько? Шановний директор банку підперезався фартухом і наставив на столі ряд кришталевих графинів. Тут він переливає, смакує й домішує – наливки, настоянки й запіканки. Треба ж і про те подбати!

Заглядаю в кухню. Огрядна весела кухарка, все готова до розмови, сьогодні зайнята й говорити з нею не можна. Покоївка Настя, закотивши рукави сорочки, місить тісто. В кухні гаряче й місити треба довго, бо тільки тоді паска буде пухка, спечеться рівна та висока.

Я хочу помагати. Хочу брати участь у тій святочно-настроєвій метушні. Так весело на душі, таке дожидання чогось гарного й радісного! Але тітка поважна й її чорні, тоненькі брови стягнуті. Напружено слідкує на всім, що робиться.

Мені дозволяють дещо робити. Викроюю медянички, розкладаю готове тісто на мазурки, тру крем, мелю оріхи й мигдаль. Але врешті тітка, порадившись із кухаркою, постановляє зробити ще один торт. Настуня скінчила місити й нас випрошують із кухні. Час мені вже йти до шпиталя на працю. І лиш, відходячи, глипаю одним оком у комору, де вже столи й полиці заставлені різного роду м’ясивом. Пахнуть готові вже шинки й ковбаси. На осібному столі розпечатані домашні маренати й різні закуски, риби, ікра.

IMG_0745Коли я повернулась увечері, вже все було готове. Як тільки відчинила двері, занесло запахом квітів. І справді, на краю довгого стола тітка поставила вазу з квітами, що їх прислали запрошені гості. В гостинній і по кімнатах великого мешкання китиці черемхи й бузку.

Святочне печиво теж готове. Це високі баби на 60 жовтків, пундики й мазурки. Також і тітчин торт пишається в усій своїй красі.

В усіх святочний настрій. Тітка, прибрана в ясну, святочну сукню, весело усміхнена, десь пропали задума і строгість. Пригадує мені, що вже треба збиратись, бо йдемо до церкви на Всенощну. Також дядько в доброму настрою, підкручує козацькі вуса. А тоді обов’язково впаде якийсь жарт. Я знаю, що зараз дістануться мені – галичанці, або й «австріячці», як мене дядько нераз кличе. Попаде не раз і синам, Володі й Юркові, що саме нарікають на свої святочні одяги. Але це нічого! Дядько любить жартувати.

14

Катерина Трегубова (стоїть), сидять: Олександра та Віктор Ігнатовичі з дітьми

Повагом ідемо до церкви. З усіх боків сходяться люди. Горять свічки по вівтарях, розносяться запах кадила, а народ співає. Церква наповнена до краю, в усіх веселі й привітні лиця. Врешті розноситься гомін дзвонів. Христос Воскрес! Люди виходять повагом із церкви, і христосуються тричі родина, приятелі, знайомі.

Ще темно надворі. У кожного свічечка в руках. Хто донесе її запалену додому, принесе з собою світло, радість і щастя. Наші хлопці біжать і їх свічечки скоро гаснуть. Тоді вони стараються й наші погасити.

Просто з церкви йдемо до найстаршої тітки Антоніни Трегубової, бо так годиться. Це найстарша сестра моєї мами. Як у тітки Сані, тут теж напечено й наварено. Всі христосуються й бажають собі взаємно. Після пишного снідання повертаємось додому. Дехто ще лягає спати.

Вже біля 11-ої год. сходиться молодь. Це товариші й товаришки моїх братів у перших. Повагом вітаються з тіткою і дядьком, а за хвилину лунають по всіх кімнатах сміх і жарти. Перекусивши, молодь виходить, як звичайно, погуляти й полюбуватися видом Дніпра з гори Св. Володимира.

44+

Ігнатовичі та  Трегубови у лісі під Києвом на відпочинку

Коло полудня починають сходиться гості. Це все приятелі дядька, майже всі члени української громади в Києві. Вони ввічливо цілують тітку в руку, а вона їх у плече за стародавнім звичаєм. Запам’ятались прізвища Науменка, Коваленка, Стешенка, Черняхівського, Нечуя-Левицького, Різниченка і багато інших. Запрошують і мене, розпитуючи про батька, маму, та життя в Галичині. Ведеться загальна розмова про актуальні питання. Що війна принесе, якісь полегші чи автономію? А дядько вже знов жартує.

– Гандзі не чіпайте, вона завзята самостійничка!

Це в нас із дядьком часто йшли розмови на тему самостійної України. Він обстоював думку, що народна маса національно несвідома й малоосвічена, отже тому буде найкраще, коли добудемо автономію в рамках конституційно-демократичної Росії.

Розмови перебиває тітка. Просить гостей до їдальні й частує чаркою запіканки. Всі христосуються й засідають до столу. Починається Великодня гостина, багата на розмови, жарти й дискусії, що колись так оживляли наше життя в Україні.

На другий день, коли тітка з дядьком пішли в гостину, я крадьки вийняла  з-під замку невелику книжку і найшовши припис на торт, його списала для себе…

 


[1] Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина. Спомини / Анна Франко-Ключко. – Торонто: Ліґа визволення України, 1956. – С. 65.

[2] Там само. – С. 46.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s