ВЕРХ ПІКУЯ: із краєзнавчої спадщини Івана Франка

1985 року відомий львівський франкознавець, бібліограф, етнограф Мирослав Мороз (роки життя: 1923–2006) опублікував у журналі «Жовтень» (нині це журнал «Дзвін») невідому незакінчену статтю Івана Франка, рукопис якої зберігся в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Стаття отримала заголовок за першими словами рукопису, оскільки була без назви. Текст статті засвідчує, що Іван Франко піднімався на найвищу вершину Львівщини (1408 м над рівнем моря).

У вересні 1990 року на знак сходження Івана Франка на гору Пікуй було відкрито пам’ятну таблицю (скульптор Ярослав Юзьків). Кошти на виготовлення бронзової таблиці надало Студентське Братство Львова (голова Маркіян Іващишин). Встановили її на бетонному стовпі, що на вершині Пікуя, Олег Кузан, Михайло Дашкович, Богдан Чайка і Олесь Пограничний. Одначе на початку 2000-х дошку хтось зірвав…

Пам’ятна таблиця Іванові Франку на горі Пікуй. Відкрита 29 травня 2021 року.

29 травня 2021 року з нагоди 105 роковин смерті Івана Франка дошку на Пікуї було відновлено! Текст залишили той самий. Пам’ятну таблицю виготовив той самий скульптор Ярослав Юзьків з каменя габро, а сам портрет письменника зроблено з твердого полімерного матеріалу. Кошти на виготовлення надали Олег Кузан та Олесь Пограничний.

Нижче републікуємо статті Мирослава Мороза та Івана Франка.

 Від редакції Наталя Тихолоз

Мирослав Мороз.

© Мирослав МОРОЗ

ВЕРХ ПІКУЯ

ІЗ КРАЄЗНАВЧОЇ СПАДЩИНИ ІВАНА ФРАНКА[1]

Стаття ця не закінчена. Важко сказати, чи І. Франко не продовжив писання, чи кінець загубився. У всякому разі вона не була друкована, про неї немає згадок в інших його працях, не використав її і ніхто з дослідників. А тим часом стаття навіть у тому вигляді, в якому вона є, поширює наші відомості про краєзнавчі інтереси І. Франка, збільшує кількість місцевостей, які письменник відвідав і про які залишив свої враження.

Автограф статті зберігається в архіві І. Франка (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. № З, № 218, с. 177), писаний він рукою Каменяра, почерком, характерним для його рукописів кінця 80-х – початку 90-х років. Текст на одній сторінці аркуша паперу не має титула і тому за першими словами даємо йому заголовок «Верх Пікуя».

Гора Пікуй є в Українських Бескидах, за теперішнім адміністративним поділом у Турківському районі Львівської області, недалеко від села Верхнє Гусине, на межі з сусіднім Воловецьким районом Закарпатської області. Це найвища точка Львівської області, висота гори 1405 метрів.

Мандрівку на гору Пікуй І. Франко найправдоподібніше здійснив у серпні 1888 року. Він з сім’єю відпочивав тоді в Карлсдорфі неподалік від Лавочного у свого приятеля учителя Антона Березинського. І. Франко зробив декілька екскурсій до навколишніх місцевостей. Однією з них була мандрівка у село Сморже, яку згодом описав у нарисі «Ярмарок у Сморжу» (див.: І. Франко. Зібр. творів: у 50-ти т., т. 19, К., 1979, с. 342–345).

Дорога на Пікуй. Фото Богдана Тихолоза.

Ось текст статті І. Франка.


(ВЕРХ ПІКУЯ)

Верх Пікуя віддалений від Кривки в простій лінії лише милю[2]. Коли прийдеться йти, то треба 4 до 5 годин доброго ходу, щоби до него дістатися. Зразу дорога не дуже принадна: саме гористе, камінисте румовисько, покрите де-де соснами, ялівцем. Та ось ми піднімаємося вище, нашим очам починають показуватися доохресні верхи гір, на полі зеленіє подекуди рідка гірська рослина, а між туман блищаться то тут то там, неначе слеза, гірські хрусталі, звані драгонітами або мармороськими діамантами. Ті хрусталі бувають на четверть або на пів цаля[3] задовшки, а коли зрослі, то й на цаль. На галицькім боці вони досить рідкі; ми знаходимо їх на вершках гір Парашки, Лізі, Явірника[4] і далі аж в Рабім коло Балигорода, пов(іту) Саніцького; на угорськім боці вони знаходяться скрізь по горах Берегського і Мармароського комітатів[5].

З вершка тих румовистих пригірків спускається доріжка у глибокий яр, порослий густим лісом; на дні яру журчить і шумить потік зимної, хрусталевої води, що хвиля ховаючися між корчами та кам’яними зломами. Старі, прості як свічка буки стріляють високо вгору; внизу тінь і холод, стеляться корчі ожин та всяких гірських ростин. Пікуй і всі гори щезли, а святочна тишина переривана лише одностайним гамором високої деревини та муркотячого потока наводить тужливі думи, клонить до спочинку струджене тіло. Ми й спочили над потоком, охолодилися, покріпилися хрусталевою водою і свіжими малинами та любувалися видом альпейських квіток, що густим коверцем обстелюють береги потока.

Вибравшися з яру і піднявшися вище, ми вийшли до тої висоти, де кінчиться буковий ліс, а тілько одностайно шумяча хвойна деревина розгаморилася. Далі й зовсім не стає ліса, поперед нами розстелюється широка і висока полонина, а над нею пишається голий, кам’яний верх Пікуя, мов сіра лисина старезного діда. Сей верх окружений немов величезним валом з великою прорвою всередині; сею прорвою витікає журчачий потік, а вище, у самих стін кам’яного шпиля б’є сильне, широке жерело презимної води. Недалеко понад криницею лежить величезний камінь, 10 ліктів[6] довгий а 8 широкий, на котрім знаходяться повирізувані якісь невиразні, тепер уже значно позатирані взори, та між ними ще досить виразно можна розпізнати два великі хрести: один латинський, а другий грецький. Камінь той був колись ще далеко більший, та недавно тому відколов хтось від него великий кусень, що ще й досі лежить біля него, нібито на млиновий камінь.


На цьому рукопис І. Франка вривається.

Дорога на Пікуй. Фото Богдана Тихолоза.

На закінчення подаємо декілька спостережень, зібраних у серпні 1984 року під час мандрівки слідами І. Франка.

У наші дні на гору Пікуй можна йти від села Кривки, тобто пройти шляхом І. Франка. Можна також вийти з Верхнього Гусиного. Але найкоротший шлях із Закарпаття. По шосе Львів–Ужгород треба доїхати до села Біласовиці одразу за перевалом, а звідси вже недалеко до Мішкаревиць, у якому є навіть турбаза «Пікуй», від якої веде досить добра дорога на Бескид, тобто вододіл, і далі Бескидом до урочища Менчіл і Кошарище. Звідти вже дуже близько до самої вершини.

Гора Пікуй. 29 травня 2021 року. На гору піднімаються учасники відкриття таблиці Івану Франкові. Фото Богдана Тихолоза.

Згадані І. Франком «драгоніти» і тепер зустрічаються у Кривці в річковому піску. Місцеве населення називає їх «блиски», «блискітки». Практичного значення цей мінерал не має. Науковий опис його поданий у статті О. І. Матковського «О так называемых Мармарошских диамантах», збірник «Материалы комиссии минералогии и геохимии» (Львів, Вид-во Львівського ун-ту, 1961, № 1, с. 149–158).

З підніжжя гори Пікуй і тепер витікає потічок. На самій вершині вже немає джерела й криниці, які бачив І. Франко, але їх ще пам’ятають не зовсім старі люди.

Краєвид на гору Пікуй. Фото Богдана Тихолоза.

Біля вершини Пікуя і сьогодні лежить величезний камінь, описаний І. Франком. Місцеве населення називає його «Жолоб». Кожного року він зсувається униз приблизно на десять сантиметрів, залишаючи за собою досить глибокий рівчак. Узорів на ньому немає. Можливо, що вони затерті написами, які так часто залишають по собі не надто культурні туристи.

На самій вершині в роки Першої світової війни поставлено досить високий обеліск із чорного каменю. Ніхто з жителів навколишніх сіл не міг дати пояснення, яке було його призначення.

У лісі гори Пікуй і тепер є багато малини та інших ягід. В близьких лісах водяться дикі звірі, у тому числі ведмеді.

Вид з гори Пікуй. Фото Богдана Тихолоза.

Порівняння природних умов, опис котрих дав І. Франко і якими вони є нині, свідчить, що за сто років змін сталося дуже мало і місцевість є майже такою, якою бачив її І. Франко.


[1] Статтю подаємо за першодруком: Мороз М. Верх Пікуя. Із краєзнавчої спадщини Івана Франка // Жовтень (Щомісячний літературно-мистецький та громадсько-політичний журнал Спілки письменників України). 1985. № 5 (487). С. 114–115.

[2] Миля австрійська — 7585,6 м.

[3] Цаль у Галичині — 24,8 мм.

[4] Парашка, Ліза, Явірник — вершки гір у Східних Карпатах.

[5] Комітат — адміністративна одиниця в Угорщині, те саме, що повіт.

[6] Лікоть, локоть — міра довжини, в Австрії 57,6 см.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s