“Пляґіяти” Івана Франка та інше: помітки Василя Щурата на берегах “Спису творів Івана Франка…”

На кінець серпня цього року припало два ювілеї: на 27 серпня — 165-річчя від дня народження Івана Франка, на 24 серпня — 150-річчя від дня народження Василя Щурата, поета, літературознавця, фольклориста, перекладача, педагога. Останній ювілей, як не прикро, у нашому культурному просторі залишився майже непоміченим. Сподіваємося, що лише наразі.

На честь ювілею Василя Щурата — скромна лепта від «Франко: наживо»: публікація розвідки Ярослави Мельник «“Пляґіяти” Івана Франка та інше: помітки Василя Щурата на берегах “Спису творів Івана Франка…”».


© Ярослава МЕЛЬНИК
Докторка філологічних наук,
професорка кафедри філології Українського католицького університету (Львів),
професорка Українського вільного університету (Мюнхен)

«Д-р В.Щурат — се, безперечно, одна з найцікавіших і найоригінальніших постатей Галицької Землі кінця ХІХ ст. і перших десятиліть ХХ ст. Це постать, яка своєю письменницькою творчістю і науковою діяльністю положила доволі замітний відпечаток свого духа на добу, в котрій розвивала свою діяльність. Багатством помислів, талантом, шириною знання і всесторонністю зацікавлень се між письменниками другий галичанин побіч Франка», — так вельми високо оцінював В. Щурата його сучасник М. Пасіка[1].

Моя коротка студійка, одначе, не про місце Василя Щурата в українській культурі (це тема для осібної розлогої монографії (либонь, і не однієї), яка ще очікує свого дослідника), а лише причинок до історії особистих і творчих взаємин Івана Франка і Василя Щурата, до франкіани Василя Щурата зосібна.

Обкладинка видання «Франкіяна Василя Щурата». Львів, 2013.

Франкіана Василя Щурата, яка хронологічно охоплює 45 років, велика за обсягом і вельми розмаїта[2]. Це, зокрема, низка цінних споминів «із перших уст» (Франко і Щурат «зналися» майже 30 років, упродовж року (1892–1893) навіть винаймали у Відні спільне помешкання на Віплінґерштрассе, 26), а також корпус наукових розвідок про поета. Серед останніх особливий резонанс викликали піонерські студії критика про Франкове «Зів’яле листя»  — «Літературні портрети. Д-р Іван Франко» і «Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач штуки (Прочитавши ліричну драму І.Франка “Зів’яле листя”» (Франко відгукнувся на них відомою поезією «Декадент», Василь Щурат на закиди опонента відповів також віршово — «Се не декадент!»). Заслуговують на увагу також цікаві (хоча подекуди і вельми дискусійні) статті Василя Щурата, які стосуються генези тих чи тих Франкових художніх текстів, як ось: «Тоді це було ще маревом», «Франків “Іван Вишенський”», «Про Франкові “Панські жарти”», «Німецький п’яниця в українському одязі». Власне, інтертекст Франкових творів — улюблене поле студій Василя Щурата, якому, либонь, більше, ніж будь-кому, були відомі «секрети поетичної творчости» Івана Франка (див. статтю критика «Франків спосіб творення»). До останнього сюжету ми ще повернемось, а зараз коротко про франкіану в особистій бібліотеці Василя Щурата.

Особиста бібліотека Василя Щурата, як засвідчує каталог, налічувала 2452 книжки (принаймні стільки було в цій книгозбірні на час укладання каталогу, імовірно, у 70-х роках ХХ ст.).

Каталог особистої бібліотеки Василя Щурата.

Цей каталог, як і збережені частина особистої бібліотеки Василя Щурата, а також книгозбірні та архіву сина Василя Щурата, відомого франкознавця Степана Щурата, зараз зберігаються у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка. Це щедрий дар Дому Івана Франка Святоуспенської Унівської Лаври, до якої ці скарби потрапили згідно зі заповітом онуки Василя Щурата Василини (сестри Венедикти). Отож, перефразуючи відоме прислів’я, скажемо: «І бібліотеки мають свою долю».

Франкознивиці проф. Ярослава Мельник і Наталя Тихолоз переглядають бібліотеку Василя Щурата в Унівській лаврі.

У книгозбірні Василя Щурата гідне місце посідала франкіана. Це насамперед численні прижиттєві видання поетичних і прозових збірок письменника («Баляди і роскази» (Львів, 1876), «Борислав. Картини з житя підгірського народу» (Львів, 1877), «Галицькі образки» (Львів, 1885), «Великий шум» (Київ, 1908), «З бурливих літ» (Львів, 1903), «З вершин і низин», перше видання (Львів, 1887) і друге доповнене видання (Львів, 1893), «Зів’яле листя» (Львів, 1896) і друге видання збірки (Київ, 1911), «Із літ моєї молодости» (Львів, 1914), «Малий Мирон і иньші оповіданя» (Львів, 1903), «Мойсей» (Львів, 1905), «Смерть Каїна» (Львів, 1889), «Semper tiro (Львів, 1906) «Obrazki galicyjskie» (Львів, 1897), Франкові переклади з Байрона («Каїн» (1879)) і Гайне («Вибір поезій. Байки для дітей» (Львів, 1891)), окремі публікації наукових і публіцистичних праць («В наймах у сусідів» (Львів, 1914), «Жіноча неволя в руських піснях народних» «Зорі» (Львів, 1883), «“Ідеї” та “ідеали” галицької москвофільської молодіжи» (Львів, 1905), «Інтермедія єврея з русином» (Харків, 1908), «Молода Україна» (Львів, 1910), «Наші коляди» (Львів, 1890), «Русько-українська література» (Чернівці, 1898), «Панщина та її скасованє 1848 р.» (друге поправлене видання) (Львів, 1913) та інші. На поличках книгозбірні Василя Щурата — ряд інших прижиттєвих видань І.Франка, наприклад, «Міцкевич А. Wielka Utrata» (Львів, 1914), «М.Драгоманов. Листи до Ів.Франка і инших» (Львів, 1906, 1908).

Франкіана в особистій бібліотеці Василя Щурата.

 На полицях книгозбірні Василя Щурата знайшла своє місце і добірка франкознавчих праць. Ось назви лише деяких із них: «Злобні видумки д-ра Івана Франка» І.Верхратського (Львів, 1907), «Іван Франко» В.Дорошенка (Львів, 1924) і С.Єфремова (вид. друге, з додатками») (Київ, 1926), «Іван Франко (Поезія)» А.Крушельницького (Коломия, 1907), «Світогляд Івана Франка» Р.Заклинського (1913), «Про Івана Франка» О.Назарука (Львів, 1910), «И.Франко — поэт национальной чести» С.Петлюри (Москва,1913), «Християнське становище в справі 40-літнього ювилею Ів. Франка» М.Садовського (Жовква, 1913), «В п’яті роковини смерти Івана Франка» (Берлін, 1921), «Спомини про Івана Франка» (Львів, 1926), «Іван Франко. Його життя та діяльність» (друге, доповнене видання) (Львів, 1941), «“Лис Микита”. Критичний розбір поеми Івана Франка» Т.Франка (Львів, 1937), «Чеські впливи на Франкового “Мойсея” та “Івана Вишенського”» К.Чеховича (Прага, 1938). Цікаво, що в особистій бібліотеці Василя Щурата зберігалися й деякі книжки з автографом І.Франкові, як ось праця В.Перетца «Из истории польского и русского театра».

Франкіана в особистій бібліотеці Василя Щурата.

Із франкіани особистої бібліотеки Василя Щурата на особливу увагу заслуговує ось ця книжка: «Павлик М. Спис творів Івана Франказа перше єго 25-літтє літературної діяльности 1874–1898. На пам’ять єго юбілея 30 жовтня 1898 р.» (Львів, 1898). Цей «Спис…» (бібліографія творів Івана Франка), який уклав Михайло Павлик з нагоди відзначення 25-ліття літературної і творчої діяльности Івана Франка, дуже добре відомий всім франкознавцям. Але унікальність примірника, який зберігся у книгозбірні Василя Щурата в тому, що на його сторінках натрапляємо на цілий ряд поміток критика, що, попри їх лаконізм, є цікавими причинками до особистої і творчої біографії І.Франка. На титульній сторінці цього екземляра «Спису творів Івана Франка» екслібрис: «Бібліотека ґімн. професора Амврозія de Андроховича», а також підпис: «А.Андрохович».

Титульна сторінка «Спису творів Івана Франка…». Примірник з особистої бібліотеки Василя Щурата.

Помітки Василя Щурата на берегах «Спису творів Івана Франка» різного характеру. Критик уточнює дати написання і публікації тих чи тих Франкових текстів, рецепції їх у критиці і в тогочасному суспільстві, торкається причин «розлучення» письменника з редакцією часопису «Kurjer Lwowskiеj», вказує на джерела поезії «Христос і хрест» (чи слушно — трохи перегодом) і трактату «Із секретів поетичної творчости».

Отож, погортаймо «Спис творів Івана Франка» і зупинімся на окремих сторінках, де натрапляємо на помітки Василя Щурата, які стосуються окремих позицій цієї бібліографії.

Сторінка 113-та. Для домашнього огнища. Повість. Львів, 1897. (Літературно-наукова бібліотека), нова серія, кн.11. Накладом редакції «Житє і слово». Орігінал писаний по-польськи ще 1887 і доси не оголошений. Внизу цієї ж сторінки — виправлення Василя Щурата: Неправда. Писано по польськи 1892/1893 р. Передано Л.Васілевському. Того ж часу писано по німецьки і не друковано. В.Щ.

Сторінка «Спису творів Івана Франка…» із поміткою Василя Щурата.

Сторінка 44-та. Murarz (Оповіданє). Kalendarz Kurjera Lwowskiego na 1888. Львів, 1997, ст. 31–33. Внизу сторінки критик написав: Визвав критику Борковського Ан.

Сторінка «Спису творів Івана Франка…» із поміткою Василя Щурата.

 Сторінка 60-та. Наші коляди. Діло.1889, нр.278, 279, 281, 284, 286 і 287, фейлєтони. Помітка В.Щурата: «Ділу» св.Юр заборонив кінчити це.

Сторінка «Спису творів Івана Франка…» із поміткою Василя Щурата.

Сторінка 115-та. «Obrazki galicyjskie. І. (Biblioteka Mrówki, 287–289. Львів, 1897, с.159. Тут поміщено: Вступ Nieco o sobie samym, а далі оповіданя: Dwaj przjaciele, Historia mojej sieczkarni, Hawa, Jeden dzień z życia uliczników lwowskich, Pantalacha». Нотатка Василя Щурата: З огляду на цей Вступ Біґеляйзен не хотів книжку пустити. Пущено її тоді, коли Ф[ранко] надрукував «D[er] Dichter d[es] Verr[ates]».

Сторінка «Спису творів Івана Франка…» із поміткою Василя Щурата.

Сторінка 114-та. Ein Dichter des Verrathes (Адам Міцкевич). (Die Zeit, Відень, 1897, нр. 136, ст. 86–89). За сю статтю Фр-ка прогнано з Kur. Lw. 11 мая т.р. заочно, письмом). Помітка Василя Щурата: Неправда. В редакції приступив до нього Фрілінг і сказав, що не має для нього місця. В.Щ.

Іван Франко серед співробітників газети “Kurjer Lwowski“.

У розвідці «Франків “Іван Вишенський”» (1925) Василь Щурат детальніше розповів про реакцію спіробітників Kurjera на статтю «Поет зради»: «Навіть найближчі до нього, найбільші друзі його в редакції Kurjer-a Lwowsk-ого, де [він] був десять літ найкращим співробітником, навіть ті, що, зрівноважившись по роках, взяли участь у похороні Франка, — й вони не вміли зайняти становища. Та бодай здержались від драcтичного виступу проти нього. Коли Франко появився в редакції за своїм бюрком, винеслися всі товариші в іншу кімнату, не привітавшись з ним, і делегували з-поміж себе п.Фрилінга, щоб пішов до Франка сказати йому: Pan tu nie masz miejsca!»[3]. Трохи інакше, аніж Василь Щурат, якому, на думку М.Мочульського, про прикру пригоду І.Франка розповіли знайомі польські журналісти, писав про звільнення письменника з Kurjera Lwowskiego, як бачимо, М.Павлик: Фр-ка прогнано з Kur. Lw. 11 мая т.р. заочно, письмом[4].

В. Щурат. Франків «Іван Вишенський». Обкладинка.

Тепер звернемо увагу на ті сторінки «Спису творів Івана Франка», де В.Щурат звертається до одного зі своїх, як уже зазначалося вище, улюблених сюжетів — про «крадене» у Франка, або, кажучи словами самого В.Щурата, про «пляґіяти» поета.

Сторінка 10-та. Христос і хрест (вірш. Світ, 1881, нр.7). НотаткаВ.Щурата: Пляґіят! Gülm.

Сторінка «Спису творів Івана Франка…» із поміткою Василя Щурата.

Прикметно, одначе, що в розвідці «Німецький п’яниця в українському одязі» (1939), яка стосується насамперед генези Франкової легенди «П’яниця», критик уже не був таким категоричним щодо позиченого сюжету поезії «Христос і хрест» у німецького поета-лірика Германа Гільма (1812–1864). Дозволю собі навести просторіший фрагмент зі згаданої статті В.Щурата:

«Зимою 1892/93 р. у Відні Іван Франко, приготовляючись до університетських іспитів і заробляючи по змозі дописами до галицьких і віденських часописів на удержання, не мав часу на писання поезій. Коли ж і брався деколи до них, то виходили вони як легкі продукції відпочинку або ж як перерібки позичених тем […]. Маючи з Франком спільну тісну кімнатку з одним спільним столиком до праці, я, щоб йому не перешкоджати в читанні чи писанні, так само звичайно читав або писав. Одного разу роздобув собі збірки кількох німецьких поетів і, переглянувши їх, переклав з одної три строфи — вірш «Дас Кройц ам Фельвет» Германа фон Гільма.

– Що це ви надзьобали? — питає мене Франко.

– Послухайте, — кажу. А він, вислухавши, тільки усміхнувся.

– Ага! — каже. — То ви впали на слід мого давнього вірша «Христос і хрест». Але я Гільма не мав іще в руках.

 – То Теодора Шторма мали. У нього є ще ближчий до вашого вірш «Круціфіксус».

 – Маєте і його тут?

 – Маю.

 – То дозвольте мені переглянути обох»[5].

Сторінка 122. Із секретів поетичної творчости (Літературно-науковий Вістник, 1898, т.І. – І. Вступні уваги, ст.17–26; ІІ. Псіхольоґічні основи, 1. Роль свідомости в поетичній творчости, ст.75–85; 2. Закони ассоцияції ідей і поетична творчість, ст.139–145; 3. Поетична фантазия, ст.145–151. Помітка Василя Щурата: Пляґіят із Sadgera в Die Zeit.

Сторінка «Спису творів Івана Франка…» із поміткою Василя Щурата.

 Про те, що І.Франко у своїй статті «Із секретів поетичної творчости» «скористався» працею австрійського психоаналітика, учня Зиґмунда Фройда, єврея з походження Ісидора Задґера «Seelеntiefen» (Die Zeit. №135, 1 Mai 1897, с.70–72), пише і сучасний дослідник Роман Мних, стверджуючи, що «з цієї розвідки Франко дослівно переклав цілі пасажі і вмонтував у свій текст», а також підкреслюючи, що текст Франкового трактату «дотепер не видано з належним твердить коментарем» і його зауваги «можуть послужити франкознавцям у підготуванні такої публікації»[6]

Франкознавці Богдан Тихолоз, Наталя Тихолоз, Ярослава Мельник і настоятель Унівської лаври отець Макарій. Серпень 2021.

Передані нещодавно Львівському національному літературно-меморіальному музеєві Івана Франка збірки Василя і Степана Щуратів так само вельми можуть послужити франкознавцям у збагненні феномену Франка. За словами директора Дому Івана Франка Богдана Тихолоза фонд Василя і Степана Щуратів після опрацювання стане доступними для дослідників. Отож, гадаю, на нас чекає ще не одне цікаве відкриття.

Бібліотека Василя Щурата у стінах Дому Франка щойно по прибутті з Унівської лаври. Серпень 2021 р.

[1] Пасіка М. Василь Щурат. (З приводу 40-ліття його письменницької і наукової діяльности та 60-річчя його уродин) // Нова зоря. 1932. Ч.2. С.6.

[2] Див.: Франкіяна Василя Щурата: листи, статті, спогади. [Упорядкув., передм., коментарі та покажчики Л.Козак; наук. ред. Я.Мельник]. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 212 с.

[3] Щурат В. Франків «Іван Вишенський» // Франкіяна Василя Щурата: листи, статті, спогади. C.87.

[4] Павлик М. Спис творів Івана Франка за перше єго 25-літтє літературної діяльности 1874–1898. На пам’ять єго юбілея 30 жовтня 1898 р. Львів, 1898. С.114.

[5] Франкіяна Василя Щурата: листи, статті, спогади. С.131–132.

[6] Мних Р. Іван Франко і єврейство // На перехресних стежках. Іван Франко та єврейське питання у Галичині. Упорядкували Алоїз Вольдан і Олаф Терпіц. Матеріяли наукової конференції у Віденському університеті (24–25 жовтня 2013). Київ: Критика, 2016. С. 25–26.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s