Пані Іванка Міліянчук є правнучкою Івана Франка по синові Петрові. Звісно, що ні свого діда Петра, ні тим паче прадіда Івана Франка вона не пам’ятає… Але її дитинство минуло на вулиці Запорізькій у Львові, де вона зростала під дбайливим оком своєї баби Ольги-Марії Франко з Білевичів. Так, так саме тієї Ольги Франко, книга рецептів якої була настільною кулінарною енциклопедією для багатьох поколінь українських ґаздинь. Сьогодні спеціально для читачів нашого сайту пані Іванка поділилася рецептом своєї пасочки.
Тож хай Вам смакує!
Світлого Великодня!
© Іванна МІЛІЯНЧУК
Почесна голова Об’єднання асоціацій українців Іспанії,
правнучка Івана Франка,
онучка Петра і Ольги Франків
Моя баба, Ольга Франко, любила варити і пекти. Зналася на секретах приготування всяких страв і приправ до них. Я любила дивитися, що і як вона готує. Особливо захоплювало приготування до свят, це була особлива атмосфера. Перед Великоднем баба планувала, що буде пекти, я дуже любила цей домашній клопіт. На бабки (тільки так називала паски) купувала найкращі продукти, обов’язково “бабські” (домашні) яйця, не менше тридцяти. Бо бабка мала бути жовта. Мала свої мірки, які вже знала, тому рідко користувалася вагою. Часто мені говорила: «та дві шуфлі муки»… В кухні було тепло і нам дітям, а нас було досить багато, просили не забігати до кухні, але ми завжди забігали, бо було цікаво дивитися, як місить тісто наша баба. Мабуть, перепис згрубша такий, як і у всіх. Місила годину, коли виростало збивала, і воно росло ще раз. Було накрите, і заглядати до нього було заборонено. Випікала баби різних розмірів, зверху змащувала яйцем, готові ніколи не люкрувала, на середину ставила гілочку букшпану. Хата була прибрана, з особливим запахом Великодних свят…
Завдяки моїй бабі, я також дуже люблю пекти, це також передалося моїм дітям. На Великдень ми завжди печемо бабки і солодке за переписами нашої баби Ольги, котрі передаються з покоління в покоління.
Коли ми з дітьми готуємося до свят, то по доброму згадуємо бабу, трохи сміючись, і створюємо гарний настрій. Питаємо одна одну: «Скільки даш жовтків, як баба 30, чи менше? А місити 2 години будеш? А скільки шуфель даш муки, а молока горня, те що з вушком? А торт, той на 100 яєць пам’ятаєш?…»
Час йде швидко, все міняється і спрощується. Недавно мене запросили взяти участь в святі писанкового дерева, яке організувало товариство “Код Нації”, я спекла паску, поділюся цим переписом із Вами.
Тож:
На 0.5 кг муки, нам потрібно: 250 мл молока, 30 г свіжих дріжджів, 4 жовтка, 50г масла, 150 г цукру, щіпку солі, 1 ложка олії і 1 ложка сметани, цедра з цитрини. З частини теплого молока, дріжджів і трохи муки з загальної кількості робимо розчину, ставимо, щоб підросла. Коли почне бродити, додаємо решту муки, молока, жовтка, цукор, місимо, щоб стало гладке і не липло до рук. Залишаємо в теплі на 1 годину, щоб виросло. Тоді додаємо топлене масло, олію і сметану, тремо цедру з цитрини, знову вимішуємо і ставимо ще на годину, щоб виросло. Тісто даємо в форми і ще залишаємо в теплі. Коли тісто підросте, печемо при температурі 170 градусів.
Всім веселих свят і смачної паски!
Франко:Наживо/Franko:Live 